Мислення швидке й повільне

Зазвичай ми вважаємо, що діємо раціонально. Але чи справді це так? На основі досліджень із когнітивної та соціальної психології Деніел Канеман розкриває таємниці роботи людського мозку, описує неусвідомлені упередження, властивості інтуїтивного та усвідомленого мислення, роль емоцій в оцінних судженнях. Без цих знань ви ризикуєте зробити неправильний вибір у магазині, інвестувати в неуспішні проекти й загалом приймати неправильні рішення. «Мислення швидке й повільне» навчить вас ефективно користуватися обмеженим ресурсом уваги, ухвалювати рішення в умовах невизначеності й удосконалювати власні судження. Утім книжка не є сухою інструкцією з експлуатації мозку. Це психологічна драма з двома дійовими особами у вашій голові — інтуїтивним та усвідомленим мисленням.
Для найширшого кола читачів; для тих, хто прагне зрозуміти поведінку мозку у процесі прийняття рішень і навчитися розпізнавати власні помилки й упередження; для тих, кого цікавить маркетинг і поведінкова економіка.
На основі цікавих досліджень в книзі пояснюється, чому ми діємо нераціонально і що впливає на наш вибір. Це корисне й цінне джерело для самовдосконалення..
Було багато змістовних книжок про людську раціональність та ірраціональність, але шедевр — один, і це «Мислення швидке й повільне» Деніела Канемана. Це одна з найвизначніших і найцікавіших книжок про людський розум, які я коли-небудь читав.
Деніел Канеман — один із найоригінальніших і найцікавіших мислителів нашого часу. Жодна інша людина на планеті не розуміє краще за Канемана, як ми робимо вибір і чому наш вибір саме такий. Ця просто дивовижна книжка наповнена цінною життєвою мудрістю, поданою легко й доступно, але, попри це, дуже глибоко. «Мислення швидке й повільне» має прочитати кожна допитлива людина.
Робота Канемана торкається широких сфер: вона поширюється на освіту, бізнес, маркетинг, політику. . . і навіть дослідження щастя. Називайте його дослідницьке поле «психономія», приховане обґрунтування нашого вибору. «Мислення швидке й повільне» важливо прочитати всім мислячим людям.
Розумно сприймати всерйоз будь-які зізнання в невпевненості, натомість заяви про абсолютну впевненість свідчать, що людина вибудувала у своїй уяві узгоджену історію, яка необов’язково відповідає дійсності.
Часті повторення — надійний спосіб змусити людей повірити неправді, бо розмежувати істину та відчуття чогось знайомого не так легко. Авторитарним режимам і маркетологам це давно відомо…
Ми схильні звинувачувати когось через доцільне рішення з поганим наслідком, а якщо все виходить добре, не вважаємо за потрібне за це дякувати. Це приклад упередження за результатом.
Свідомість помічає лише деякі активовані ідеї; основна частина роботи асоціативного мислення відбувається приховано, ніби потай від нашого свідомого «я». Думку про обмежений доступ до власного розуму, звичайно, прийняти важко, адже вона не відповідає нашим відчуттям. Однак це правда: ми знаємо про себе набагато менше, ніж нам здається.
Якщо занадто перейматися тим, як ви виконуєте завдання, результати його виконання будуть гірші, ніж коли ви цим не перейматиметеся, адже ваша короткострокова пам’ять буде зайнята зайвими тривожними думками. Висновок очевидний: самоконтроль потребує і уваги, і зусиль.