Історія емоцій. Походження людини (розумної) емоційної

Ми любимо вважати себе раціональними створіннями, які, щоб вижити, покладаються на розрахунок та інтелект. Але насправді чимало найважливіших моментів в історії людства було пов’язано не з холодними й суворими фактами, а з емоціями. Спираючись на психологію, нейронауку, філософію, мистецтво та історію релігії, Річард Ферт-Ґодбіхер яскраво ілюструє, як наше розуміння та емоційний досвід змінювалися з часом і як наші почуття формували нас і світ, у якому ми живемо. Від Стародавньої Греції до Африки, від Японії до Османської імперії й аж до Сполучених Штатів — це захоплива мандрівка неосяжним, але дуже емоційним світом. Чому варто прочитати книжку «Історія емоцій. Походження людини (розумної) емоційної»? Масштабне дослідження способів, якими емоції формували хід історії людства, і того, як наш досвід і розуміння емоцій еволюціонували разом з нами. Автор крізь призму емоцій розповідає про стоїцизм, християнство, мусульманство, падіння Константинополя, роль бажання у становленні національних держав та США. Спираючись на філософію, нейронауку, історію, мистецтво та релігію, автор розповідає нам, що про почуття думали люди минулого і що про них думають наші сучасники. Про автора: Річард Ферт-Ґодбіхер — доктор філософії, один із провідних світових експертів у галузі історії, лінгвістики, науки та філософії емоцій. Почесний науковий співробітник Центру історії емоцій при Лондонському університеті королеви Марії. Відгуки Відкриває очі та спонукає до роздумів! Джина Ріппон, авторка книги «Гендерний мозок» Емоції є набагато більшою частиною людського досвіду, ніж більшість людей може собі уявити. Якщо ви хочете дізнатися більше про емоції та про те, як ми прийшли до нашого розуміння їх, ця книга — саме те, що вам потрібно. Дін Бернетт, автор книги «Наш дивакуватий мозок» Цитати з книжки «Історія емоцій. Походження людини (розумної) емоційної»: У цій книжці чимало історії і чимало історій: щó про почуття думали люди минулого і щó про них думають наші сучасники; як емоції впливали на різноманітні події і як, маніпулюючи ними, можна творити і добро, і зло; як змінювалося ставлення до емоційних розладів із плином часу; як люди реагують на сором, щó про це думають їхні боги й у який спосіб можна контролювати почуття. Про емоційний режим у радянські часи: На відміну від Америки, де матерів майже прирівняли до Бога, радянську дитину виховував колектив. Її з дитинства привчали до думки, що любов народжується у колективі. Емоції у конфуціанстві виросли з культури і пристосовувалися до змін у ній. Їх упроваджували згори тільки почасти, почасти ж вони були низовими й походили від людей. На противагу їм, емоції радянських людей спустила згори й контролювала держава. Так виник найсуворіший емоційний режим, і його супроводжувала напружена емоційна робота. Люди брехали про почуття, бо, якщо необачно прохопитися, можна отримати один із численних суто радянських психіатричних діагнозів, якот вялотекущая шизофрения. Серед симптомів цього захворювання: невміння адаптуватися (тобто демонструвати правильні емоції), песимізм (те саме) і незгода з лінією партії (знову ж — неправильні емоції). Тобто виявляти неправильні емоції означало бути проти держави. А бути проти держави міг тільки психічно хворий. Це, мабуть, було страшенно виснажливо.